При австрійській владі, коли село тільки починало утворюватися, школи не було. У всякому разі свідчень про це ніде не вдалося знайти. Можливо, в той час у селі було мало дітей шкільного віку і не було потреби у відкритті школи.
Перші офіційні згадування про школу в селі появилися після закінчення І світової війни з приходом польської влади. У довіднику, виданому у Львові в 1924 році, який називається "Список вчителів громадських початкових шкіл і державних вчительських семінарій, а також список шкіл Львівського округу, що охоплює Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства", значиться, що в селі Залуччя числиться початкова однокласна 4-річна школа , мова навчання – польська, приміщення – муроване, орендоване, з 1 кімнатою, за школою закріплений город ½ морга. Керівником (вчителем) школи є пані Франціжка Кремер-Шальонжкова, 1900 р.н., полька за національністю, римо-католицького віросповідання, одинока, в школі працює з 01.12.1920 року, освіта – атестат зрілості. Отже, перша офіційна згадка про наявність школи в нашому селі припадає на початок грудня 1920 року. В підтвердження цього є шкільне свідоцтво, видане Мартин Ірині, яка закінчила 1 клас в 1934 році та 4 клас в 1937 році однокласної громадської початкової школи в селі Залуче Двірець і підписані вчителькою пані Шальонжковою.
Спочатку вона розміщувалася в старенькому приміщенні по вулиці Залуцькій в хаті Нагорняка Івана ( зараз на цьому місці побудований будинок сім’ї Луциків). Це була звичайна сільська хата на дві кімнати з сінами по середині. В одній половині проживала сім'я, а в іншій – була класна кімната, де проводилися заняття. В школі викладалися такі предмети: релігія, польська мова, руська мова, рахунки з геометрією, природа, географія, історія, малювання, практичні справи, співи, фізкультура, жіночі роботи, виставлялася оцінка за поведінку. Релігію приходив викладати священик з Горішнього Залуччя. В одній кімнаті навчалися учні 1 і 2 класу, а в іншій – 3 і 4 класів. Діти сиділи в два ряди по класах і кожний клас виконував своє завдання.
В 1934 році школу перевели в новозбудоване приміщення сільського клубу. Вона займала 2 кімнати на І поверсі, поряд з медпунктом (зараз це приміщення займає дитячий садок). Приміщення було нове, велике і порівняно із сільською хатою видавалося справжнім храмом науки.
Зміни в навчанні почалися з приходом на нашу землю в 1939 році радянської влади. В селі була відкрита початкова школа для дітей віком від 7 років. Працювала вчителькою Стригун з с.Микулинці. Школа, як і раніше, розміщувалася в клубі, там, де була при польській владі. В архівних записах того часу знаходимо, що рішенням Снятинського райкому КП(б)У від 24 лютого 1941 року директором Хутір-Будилівської початкової школи було затверджено Гречаниченка Федора Антоновича, 1904 р.н.. українця, освіта – середня загальна, закінчив педагогічні курси. Звідки він приїхав сюди, сьогодні ніхто вже не памятає. Пізніше директорські обовязки виконував Феркалюк Йосип Михайлович, який одночасно був і вчителем.
Продовжувалося навчання в школі і в роки ІІ світової війни . Навчання проводила вчителька зі Снятина Костинюк Мінодора. В 1943 році приміщення, які займала школа, німці пристосували під їдальню. Школу було пристосована в одній половині будинку по вулиці Лисенка № 61, де зараз проживає Сенькович Іван.
Після закінчення ІІ світової війни початкова школа змінила своє підпорядкування.. Відповідно до наказу по Кишинівській залізниці, до якої належала залізнична станція Снятин, при ній було відкрито початкову школу № 18. В вересні 1945 року було набрано в 1 клас дітей 1936-37 року народження. Діти, які ходили до школи під час війни, продовжили своє навчання у відповідних класах. Завдання школи в той час було охопити початковою освітою дітей шкільного віку, які проживали на станціях по напрямку Снятин - Орошани – Вижниця. В обовязки вчителів входило здійснювати перепис дітей цього віку і зараховувати їх до школи. Про це свідчить наказ начальника відділення учбових закладів Кишинівської залізниці.
Спочатку школа містилася в тих же кімнатах сільського клубу, де вона була за польського панування. Але вже восени, як тільки госпіталь звільнив приміщення бувшої прикордонної застави, школу перевели в будинок в центрі села. В цьому будинку, що знаходився по вулиці Лисенка, 3, школа пробула до 2002 року.
Директором школи була Кивляк Ольга Миколаївна. Вона ж була вчителькою 1 класу. В вересні 1946 року на роботу до школи направляють після закінчення 3-х місячних вчительських курсів в м.Києві Герасименко (Феркалюк) Марію Мойсеївну, 1923 р.н. (народилася в селі Кислин Бурського району Київської області) та Пономаренко Антоніну Олександрівну ( народилася в селі Бесідка Жашківського району Київської області. Обидві приїхали сюди працювати за направленням . Феркалюк Марія Мойсеївна вийшла тут заміж і залишилася жити в нашому селі до кінця своїх днів.
В січні 1947 року директором школи був призначений Бурий Борис Петрович. В школі працювали:
вчителі-класоводи Герасименко Марія Мойсеївна, Волкова Людмила Іванівна, Пономаренко Антоніна Олександрівна, Коханенко Гафія Андріївна, вчитель співів Янович Анна Богданівна, прибиральниця Харук О., рахівник Жучко А.П.
Наказом міністерства шляхів сполучення № 873/93 від 30 серпня 1949 року початкова школа № 18 залізничної станції Снятин була реформована в семирічну школу. Наказом № 29 по школі станції Снятин від 30.08.1949 року було утворено 5 клас в кількості 23 учнів та набрано 20 учнів до 6 класу. Вчительський колектив мав такий склад:
Бурий Борис Петрович – директор школи, вчитель математики;
Коханенко Гафія Андріївна, вчитель 1 класу ( до 12.10.1949 року);
Волкова Людмила Іванівна, витель 2 класу, російська мова та література;
Герасименко Марія Мойсеївна, вчитель 3 класу;
Коряченко Тетяна Сільвестрівна, природа, вчитель 4 класу (з 21.11.1949 року);
Голубєва Марія Євгенівна, вчитель української мови та літератури, німецька мова;
Плачинда Петро Іванович, вчитель історії і географії (до 1.02.1950 року);
Коханенко Петро Трохимович, вчитель природознавства, хімії, фізики ( до 13.11.1949 року);
Єлізарова Лариса Дмитрівна, вчитель фізичної культури, старша піонервожата;
Воєвода Михайло Васильович, вчитель природознавства, хімії, фізики ( з 13.11.1949 року);
Лакуста В.С. двірник;
Харук О., прибиральниця.
В 1949-50 навчальному році в семирічній школі № 18 залізничної станції Снятин навчалося 117 учнів. Поряд з цим була відкрита вечірня школа робітничої молоді (філія Снятинської вечірньої школи), де навчалася працююча молодь старшого віку. В липні 1953 року в зв'язку із реформуванням територій залізниць школу було переведено в підпорядкування Львівської залізниці і присвоєно № 30. З 31 січня 1961року школа перейшла у підпорядкування Снятинського районного відділу освіти. В цьому ж році школа стала восьмирічною.
В квітні 2002 року було викуплено під сільську школу приміщення контори бувшого Снятинського меблевого комбінату. Велика заслуга у вирішенні цього питання належала тодішньому голові Снятинської районної державної адміністрації Максим'юку С.П. та голові Снятинської районної ради Фербею М.В. Силами жителів села та вчителів школи за підтримки Снятинської райдержадміністрації та сільської ради було проведено реконструкцію та капітальний ремонт внутрішніх приміщень, збудовано нову котельню та замінено систему опалення. За сприяння голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Вишиванюка М.В. школу було укомплектовано новими партами, стільцями та класними дошками. 1 вересня 2002 року учні розпочали навчальний рік в нових класних кімнатах.
Директорами школи в свій час були:
Бурий Борис Петрович, 1947-1952 р.р.,
Бережний Степан Григорович, 1952-1970,
Загородня Марія Венедиктівна, 1970-1971 р.р.,
Романюк Ярослав Іванович, 1971-1974,
Оленець Петро Павлович., 1974- 1977,
Фербей Микола Васильович, 1977- 1980,
Кушнір Марія Дмитрівна, 1980-1981 р.р.,
Чекалюк Дмитро Миколайович, 1981-1982 р.р.,
Палій Марія Кіндратівна, 1982-1995 р.р.,
Чернець Іван Юрійович, 1995-2011р.р.
В даний час директором школи працює Солтисік Майя Йосипівна.
Фото. Початок нового 1949-50 навчального року у відкритій семирічній школі № 18 залізничної станції Снятин.
